Виявляю та досліджую хвороби, які поширюються серед населення й охоплюють дедалі більше людей, а також допомагаю боротися з ними. У минулому йшлося насамперед про інфекційні хвороби, збудниками яких є різні мікроорганізми, переважно віруси та бактерії. Однак у сучасному світі дедалі частіше трапляються й епідемії так званих хвороб цивілізації, наприклад цукрового діабету, інфаркту чи ожиріння. Досліджую чинники, які сприяють поширенню хвороб, впливають на їх лікування або допомагають стримувати епідемії. У випадку інфекційних хвороб ризик можуть підвищувати велике скупчення людей на певній території, проблеми з доступом до чистої води, відсутність каналізації та недотримання правил гігієни.
На поширення хвороб цивілізації впливають, зокрема, нездорове харчування, малорухливий спосіб життя та тривале перебування перед екранами. Одне з моїх завдань — оцінювати ризик виникнення епідемії на певній території. Якщо ризик високий, координую роботу медичних служб, щоб запобігти епідемії, та консультую з питань епідеміологічної профілактики. Також долучаюся до розроблення планів вакцинації та створення нових вакцин.
Визначаю чинники, які сприяють розвитку епідемії, і шукаю способи обмежити або усунути їхній вплив. Для цього залежно від проблеми добираю відповідний тип епідеміологічного дослідження та планую його проведення. Мені потрібно вміти правильно формувати вибірку, збирати й опрацьовувати дані, кодувати якісні та кількісні змінні й добирати відповідні методи їх аналізу, зокрема методи багатовимірного аналізу. Важливо правильно інтерпретувати отримані результати з урахуванням причинно-наслідкових зв’язків, а потім зрозуміло представляти результати своєї роботи.
Займаюся популяризацією здоров’я, планую та проводжу масштабні профілактичні й освітні кампанії. Що краще люди знають, як дбати про своє здоров’я, то більше шансів зберегти його й уникнути захворювань. Оцінюю ефективність профілактичних та інших програм у сфері громадського здоров’я. Також працюю над запобіганням внутрішньолікарняним інфекціям і боротьбою з ними.
Що я повинна вміти?
У цій професії важливо добре знати математику, особливо статистику, та вміти застосовувати її для аналізу даних про захворюваність. Потрібні також знання теорії ймовірностей та вміння представляти результати епідеміологічних досліджень за допомогою графіків, таблиць і гістограм.
Для епідеміологічних досліджень використовую дані про населення з різних демографічних джерел, тому маю розуміти, яку інформацію з них можна отримати та як її використовувати. Наприклад, кількість випадків кору сама по собі мало про що говорить — її потрібно співвіднести з чисельністю населення або врахувати, скільки людей проживає на території, де зафіксовано ці випадки. Також потрібно вміти проводити різні типи епідеміологічних досліджень, зокрема дослідження «випадок — контроль», когортні та поперечні. Для дослідження інфекційних хвороб важливо розуміти, як вони поширюються, скільки триває інкубаційний період, коли людина може бути заразною, а також знати методи лікування та правила ізоляції й карантину. Окремий напрям — епідеміологія неінфекційних хвороб, зокрема серцево-судинних та онкологічних захворювань, цукрового діабету й ожиріння. Тут важливо розуміти, як генетична схильність і спосіб життя впливають на ризик захворіти на певну хворобу або померти від неї.
Знання анатомії, фізіології та патофізіології людини допомагають оцінювати чинники, які можуть підвищувати ризик захворювання або його тяжкого перебігу. Важливо також розуміти, як можна впливати на ці чинники, щоб зменшувати ризики як для окремих людей, так і для населення загалом.
Знання про лікарські засоби, їхній хімічний склад і хімічні процеси в організмі допомагають оцінювати чинники, що впливають на ризик розвитку певних хвороб. Важливо також розуміти, як на цей ризик можуть впливати харчування, приймання ліків і дієтичних добавок.
Які м'які навички важливі в моїй роботі?
- скрупульозність,
- спостережливість,
- відповідальність,
- уміння аналітично мислити,
- самостійність.
Де я можу працювати?
Можу працювати в лікарнях, санітарно-епідеміологічних установах, органах державної влади, науково-дослідних установах у сфері охорони здоров’я, центрах громадського здоров’я, закладах вищої медичної освіти, установах соціального захисту та страхових компаніях.