Я виготовляю нові інструменти — скрипки, альти, віолончелі та подібні до них, але частіше займаюся ремонтом тих, що перебувають у поганому стані й на яких уже неможливо грати. Роботу над новим інструментом починаю зі створення точних робочих креслень, тому повинен добре володіти технічним малюнком, а головне — знати, з яких частин складається кожна скрипка або інший дерев’яний струнний щипковий чи смичковий інструмент, у виготовленні яких я спеціалізуюся. Потім добираю деревину. Це непросте завдання, бо важливо не лише обрати відповідну породу для конкретного інструмента, а й переконатися, що жоден елемент не має пошкоджень, мікротріщин чи вад, які могли б вплинути на звучання.

---

Найбільш насичене та гармонійне звучання забезпечує ялина. Саме з неї виготовляють верхню резонансну деку, басову пружину та душку. Дерево повинно рости в умовах, які дають мінімальні річні прирости, і його слід заготовляти одразу після перших заморозків. Необхідною є також деревина явора. З неї роблять гриф зі спіраллю, обичайки та нижню деку. Як альтернативу іноді використовують ялицю, а також клен або березу. У деяких випадках лютник проявляє творчу уяву і виготовляє окремі деталі з ебену, палісандра, платана або верби. Деревину потрібно правильно розпиляти й висушити. Сушіння має тривати щонайменше шість-вісім років. Його не можна прискорювати штучно.

---

Під час роботи я користуюся шаблонами для вирізання резонансних дек, спіралей та інших елементів скрипок, альтів або віолончелей. Зазвичай я змінюю їх, поєднуючи в новий авторський проєкт. Щоразу я визначаю точні розміри інструмента. Наприклад, залежно від віку або розмаху рук людини, яка гратиме на ньому, я розробляю форму резонансних отворів і декоративні елементи. Від кожної з цих деталей залежить і зовнішній вигляд, і звучання готового інструмента. Після підготовки креслень, шаблонів і деревини я переходжу до різання, згинання й точного формування всіх частин.

---

Для цього я використовую набір простих інструментів: рубанки, рашпілі, напилки й стамески різної форми й розміру — столярні, різьбярські, скульптурні та оздоблювальні. Коли всі дерев’яні частини готові, я з’єдную їх між собою методом припасування та склеювання, а також вношу останні корективи. Далі настає етап лакування інструмента, і найкраще робити це сумішшю, приготованою власноруч із природних смол, таких як шелак, бензойна смола, гумігута, ладан, і розчинників, зокрема спирту не менш як 80 %, лляної олії, оливкової олії. До суміші також додаю барвники — мелені мінерали, коріння, листя, квіти або панцирі комах.

---

Лакування — це тривалий процес. Для завершення покриття потрібно нанести понад двадцять шарів лаку вручну, за допомогою пензлика або спеціального тампона. Це дозволяє зберегти текстуру деревини. Наступний шар можна наносити тільки після повного висихання попереднього. На цьому етапі стає зрозуміло, що в цій роботі потрібні не лише художнє чуття, а й тонке сприйняття кольору. Достатньо однієї неправильно підібраної тональності лаку, щоб зіпсувати зовнішній вигляд інструмента. Коли скрипка або віолончель повністю висихає, я встановлюю додаткові елементи — басову пружину, душку, тобто дерев’яний штифт, що передає коливання між верхньою та нижньою деками резонансного корпусу, а також натягую струни. Тепер настає момент звукової проби.

---

Насправді лише під час гри я можу перевірити, чи інструмент вийшов вдалим. Тоді оцінюю гучність, якість і тембр звуку, тривалість звучання, легкість відтворення високих і низьких тонів. Але як лютничка я не лише виготовляю нові скрипки чи альти. Я також займаюся ремонтом інструментів і відновленням старовинних. Іноді отримую замовлення на створення точних копій, наприклад, знаменитих скрипок Страдіварі або віолончелі Аматі. У таких випадках до роботи над конструкцією додається ще й історичне дослідження. Потрібно дізнатися якомога більше про сам оригінальний інструмент, його автора, особливості роботи майстра, інструменти та лаки, які він використовував. Усе це необхідно для того, щоб створена мною копія була якомога точнішою, а її звучання максимально наближеним до оригіналу.

---

Що я повинна вміти?

Я маю знати властивості деревини, розуміти, як її структура та вологість впливають на звучання інструмента. Також потрібно володіти основами акустики, тобто розуміти, як виникають і поширюються звуки, щоб знати, від чого залежать тембр і якість звучання.

---

Я повинна добре розумітися на будові скрипок, альтів, віолончелей та інших інструментів, які виготовляю. Я маю знати, яких розмірів повинні бути всі їхні деталі, уміти вирізати їх з деревини, правильно формувати і створювати з них готовий інструмент. Також потрібно вміти встановлювати декоративні елементи, натягувати струни, ремонтувати пошкоджені інструменти.

---

• витривалість,
• терплячість,
• точність,
• сумлінність,
• креативність,
• художній смак,
• просторове уявлення,
• врівноваженість.

---

Де я можу працювати?

Я можу працювати в лютневій майстерні, філармонії або театрі. Також можу відкрити власну справу.