Я – ливарниця художніх виробів з кольорових металів. Колись основним заняттям моїх колег по ремеслу було лиття дзвонів. Сьогодні я виготовляю також інші предмети з бронзи, міді, латуні й спілу – як побутові, наприклад ступки, люстри чи гирі, так і декоративні – статуетки, фігурки, пам’ятні таблички. Як виглядає моя робота? Починається вона завжди з проєкту, тож я повинен володіти технічним рисунком. Я створюю креслення сам або отримую його від замовника. Потім виготовляю модель предмета за кресленням – вона стане основою для створення ливарної форми. Якщо предмет невеликий, модель я роблю з воску, а форму – з гіпсу або гуми.

---

Інакше все виглядає, коли маю відлити дзвін. Після ознайомлення з проєктом я створюю з цегли та глини сердечник, тобто внутрішню частину майбутнього дзвона, і покриваю його графітом. Потім формую так званий «фальшивий дзвін» – відбиток зовнішньої поверхні дзвона, також із глини. Його змащую тваринним жиром і наклеюю воскові прикраси: написи з літер, рельєфи, завитки. Ці елементи залишать слід на формі – після заливання металу вони з’являться на поверхні готового дзвона. Далі з глини, піску й води готую масу, якою щільно обліплюю фальшивий дзвін, утворюючи так звану оболонку. Після формування вона має висохнути, а потім форму обпалюю в спеціальному вогнищі, розкладеному всередині майбутнього дзвона.

---

Під час випалювання віск і жир топляться, залишаючи в шарах глини порожнину у формі дзвона. Кожного разу я ретельно продумую склад сплаву, з якого литиму, температуру плавлення і форму – усе це впливає на звучання майбутнього інструмента, адже дзвін – це інструмент. Висота тону залежить від діаметра і товщини стінок дзвона, а склад сплаву й форма – від тембру звуку. Незалежно від того, виготовляю я великий дзвін чи маленьку фігурку, наступним етапом є добір правильних пропорцій металів, створення сплаву, його плавлення в тиглях або печах і заливання у форму. Потім чекаю – охолодження може тривати кілька днів.

---

Щойно форма охолоне, виймаю готові вироби. Якщо це дзвін, розбиваю форму на частини. Потім полірую і шліфую поверхню за допомогою різців, шліфувальних машин, токарних верстатів та напилків. Коли виготовляю художні предмети, наприклад канделябри або фігурки, можу надати їм патини або матовості, відповідно до проєкту. Як ливарниця, займаюся також реставрацією старовинних виробів із латуні, бронзи та дзвонової бронзи, а також відновленням втрачених елементів.

---

Що я повинна вміти?

Я повинна добре знати фізичні властивості матеріалів, з яких виготовляю ливарні форми, а також металів, що використовую для відливання різних предметів. Мені потрібно розуміти, до якої температури треба нагріти латунь, мідь, бронзу або дзвонову бронзу, щоб отримати вироби з потрібними властивостями, кольором і структурою. Також слід знати, скільки часу мають охолоджуватись залиті форми.

---

Мені необхідні знання з математики. Я повинна вміти проєктувати форми, здатні витримати тиск певної маси металу, розраховувати кількість матеріалів, потрібних для відливання конкретного предмета залежно від складу сплаву, визначати вартість виробів, створювати креслення форм і готових об’єктів.

---

Які м'які навички важливі в моїй роботі?

• уважність до деталей,
• терплячість,
• спостережливість,
• естетичний смак,
• креативність,
• просторове мислення.

---

Де я можу працювати?

Я можу працювати в ливарній майстерні або відкрити власну справу.