Спочатку я готую сировину для отримання скляної маси: змішую діоксид кремнію з різними мінеральними добавками, які можуть надавати склу колір, підвищувати його прозорість, термостійкість або механічну міцність. Потім усі компоненти переплавляю в спеціальній печі при температурі приблизно 1200 градусів Цельсія.
Після плавлення рідка скляна маса транспортується до машин, які формують з неї предмети. Це може відбуватися шляхом видування: машина за кілька секунд видуває з крапель скла, розміщених у формах, чаші келихів, склянки, кухлі, вази або, наприклад, абажури для ліхтарів. Плоскі листи утворюються шляхом охолодження скла на поверхні розплавленого олова, тобто FLOAT, або в скляному пресі, де чавунні форми заповнюються масою і стискаються на кілька секунд. Таким чином утворюються, наприклад, тарілки, попільнички, підноси, плитки і кахлі.
Найцікавіші вироби з’являються тоді, коли я формую скло вручну. Часто для цього використовую спеціальну довгу трубку: набравши на її кінець порцію розплавленої скляної маси, я, видуваючи повітря, надаю їй форму, яку обмежують лише моя уява та майстерність. Інший спосіб ручного виготовлення скляних прикрас — вільне формування: надання масі витончених форм за допомогою щипців, ножиць, дощечок для підрізання. Розтягуючи, вирізаючи та згинаючи краплю скла, я створюю з неї квіти, тваринок, орнаменти. До того ж, багато елементів у склодувному виробництві все одно доводиться робити вручну: навіть до машинно видутих келихів я сама приклеюю скляні ніжки та підставки, а до склянок і кухлів — ручки.
Усі скляні вироби після формування обов’язково охолоджують у спеціальній печі, щоб зняти внутрішні напруження в склі — інакше вони можуть тріскатися. «Сирі» склянки або келихи мають так звану «капу» — надлишок скла, який потрібно відрізати лазером або ножем після попереднього розігрівання. Потім край шліфують або оплавляють, щоб він не поранив губи під час користування. Після цього відбувається контроль якості: я перевіряю вироби на наявність деформацій, тріщин, небажаних повітряних бульбашок чи горизонтальних смуг на стінках скляного посуду, які видно під світлом.
Щоб скляні вироби виглядали ще красивішими, на наступному етапі я їх оздоблюю, зокрема за допомогою іризації — створення на поверхні скла тонкого шару, що переливається кольорами веселки; лазурювання — покриття поверхні скляних виробів пастами зі срібних або мідних солей, розтертих з водою і дрібно змеленою глиною, а потім випалювання цих виробів у печі; а також полірування чи матування, що дозволяє отримати ефект непрозорого скла.
Що я повинна вміти?
Під час роботи я використовую скловарні печі та машини для формування, обробки й оздоблення скла — деякі з них керуються електронікою, тому я повинна вміти ними користуватися, проводити технічне обслуговування та усувати дрібні несправності.
Мені також необхідно володіти знаннями технічного креслення — зокрема, щоб читати схеми конструкції обладнання або технологічну документацію виробів, які потрібно виготовити. Важливими є добре розвинені ручні навички, креативність і почуття стилю.
Які м’які навички важливі в моїй роботі?
- терплячість,
- точність,
- самовладання,
- креативність,
- вміння повністю зосередитися на роботі,
- розподіл уваги,
- спостережливість.
Де я можу працювати?
Я можу знайти роботу на підприємствах скляної промисловості, в ремісничих майстернях або в магазинах і художніх галереях, що займаються продажем скляних виробів.